Марія Василівна Матіос — українська письменниця, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка та колишня народна депутатка. Вона народилася 19 грудня 1959 року на Буковині, а світ, у якому виросла, — гуцульські Карпати — став головним матеріалом її книжок. Роман «Солодка Даруся» 2004 року зробив її однією з найчитаніших авторок сучасної української прози.
Дитинство, освіта та початок літературного шляху
Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області. Родина — гуцульська, дитинство пройшло серед карпатських гір. Цей світ — гуцульська мова, звичаї, гірські села — згодом стане одним із головних джерел її прози. Вірші почала друкувати у 15 років, ще школяркою.
Освіту здобувала на філологічному факультеті Чернівецького державного університету, який закінчила 1982 року. У студентські роки долучилася до громадського руху за присвоєння університету імені Юрія Федьковича — буковинського класика, чиє ім’я студенти вважали правильним для свого закладу. Чернівці загалом відіграли в її долі особливу роль: тут почалися і філологія, і доросле літературне життя.
1986 року Матіос прийняли до Національної спілки письменників України. До того часу вона вже мала дві поетичні збірки: «З трави і листя» (1982) та «Вогонь живиці» (1986). Далі вийшли «Сад нетерпіння» (1994), «Десять дек морозної води» (1995) і «На Миколая» (1995), а на початку 2000-х — «Жіночий аркан» (2001) та «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007). Поезія лишилася для неї постійним напрямом поруч із прозою.
Прозовий дебют відбувся 1992 року: у журналі «Київ» опублікували новелу «Юр’яна і Довгопол». Від того часу новели й повісті почали займати дедалі більше місця в творчості авторки. Поетична школа в цій прозі помітна одразу — стислість, щільність, жодного зайвого слова.
Головні прозові твори та історико-психологічна трилогія
У великій прозі Матіос затвердилася на межі 1990-х і 2000-х. Першими прозовими книжками стали «Життя коротке» (2001), «Нація» (2001) та «Фуршет» від Марії Матіос (2003) — видання, що підсумували її новелістичний досвід попередніх років. Дальший шлях письменниці визначила вже наступна книжка.
Разом із «Нацією» та романом «Майже ніколи не навпаки» (2007) ця книга складає історико-психологічну трилогію — ядро творчості Матіос. Її героїв об’єднує пережита трагедія людини і роду на тлі зламів XX століття на західноукраїнських землях: воєнні переломи, зміни влади, репресії. Письменницю цікавить не так історія як подія, скільки пам’ять, яку родини несуть у собі десятиліттями.
Крім трилогії, у прозовому доробку — «Щоденник страченої» (2005), «Нація. Одкровення» (2006), іронічна книжка «Mr. & Ms. U in country UA, або Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006), повість «Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (2008), «Чотири пори життя» (2009) та «Армагедон уже відбувся» (2011). Діапазон тут широкий: від камерних гуцульських історій до іронічних спостережень над політичними реаліями 2000-х.
Спільна риса всіх цих книжок — стиль: короткі, майже телеграфні речення, живе гуцульське слово, небагатослівний автор. Матіос майже не описує — вона розповідає, тож її проза читається швидко, хоч теми під нею важкі. Цей баланс і зробив її книжки водночас читацькою любов’ю й предметом літературознавчого вивчення.
Літературні премії та державні відзнаки
Книжки Матіос неодноразово перемагали в читацьких та професійних конкурсах, а найвищим визнанням стала державна премія імені Тараса Шевченка. Головні відзнаки авторки зібрано в таблиці нижче.
| Рік | Назва нагороди / конкурсу | Відзначений твір або підстава |
|---|---|---|
| 2004 | Конкурс «Книжка року» | Роман «Солодка Даруся» |
| 2005 | Національна премія України імені Тараса Шевченка | Роман «Солодка Даруся» |
| 2007 | Гран-прі конкурсу «Коронація слова» | Роман «Майже ніколи не навпаки» |
| 2008 | Премія «Книга року BBC» | Роман «Майже ніколи не навпаки» |
| 2008 | Конкурс «Книжка року» | Повість «Москалиця» |
| 2008 | Заслужений працівник культури України; Почесна громадянка Чернівців | За вагомий особистий внесок у розвиток культури |
Окрім наведених відзнак, у біографії авторки — лауреатство літературних премій «Благовіст» та імені Володимира Бабляка. А перемоги в «Книжці року» не обмежилися двома: зафіксовано їх щонайменше чотири — 2004, 2007, 2008 та 2019 роками. Десять найуспішніших конкурсних років письменниці, тож, припали на період 2004–2008 років.
Громадсько-політична діяльність та факти з особистого життя
Політика стала другим фахом письменниці на певний час. Її обирали народною депутаткою України сьомого скликання, де вона працювала у фракції «УДАР», і восьмого скликання — у фракції Блоку Петра Порошенка. Обидві каденції вона провела в Комітеті з питань культури і духовності, тобто займалася сферою, яку знала зсередини. Парламентський етап у її біографії давно завершився — станом на 2026 рік це частина минулого.
Молодший брат авторки — Анатолій Васильович Матіос, відомий український правник. Родинний зв’язок із братом — один із найвідоміших фактів її особистого життя для широкого загалу.
Особисту долю письменниці помітила і тяжка втрата. Син Назарій народився 24 листопада 1983 року, а 10 жовтня 2019 року передчасно пішов із життя — йому було 35 років. Це стало найтяжчим ударом для Матіос і всієї її родини.
Сімейний статус авторки довідники подають по-різному: старіші біографії називали її заміжньою, новіші джерела та офіційні документи — незаміжньою. Однозначної відповіді відкриті джерела не дають, тому коректніше спиратися лише на підтверджене: Марія Матіос — мати Назарія та сестра Анатолія, родом із гуцульської родини. Все інше в її публічній біографії визначають книжки, премії та читацька пам’ять про них.
