Колаж — це техніка, в якій цілий твір збирають із різних готових шматочків: фотографій, газетних вирізок, шматків тканини, квитків, фарби. Їх наклеюють або поєднують на одній основі — аркуші, полотні чи екрані. Слово прийшло з французької мови і буквально означає «наклеювання».
З таким твором люди стикаються часто, навіть не знаючи його назви: шкільна стінгазета з вирізками, альбом, де поруч із фото наклеєні квитки з потяга, картинка в телефоні, зібрана з трьох знімків. Усе це — колажі.
Значення слова колаж та його походження
У словниках колаж визначають як прийом в образотворчому мистецтві: на основу наклеюють матеріали, що відрізняються від неї за кольором і фактурою. Газета на фарбі, тканина на папері, фотографія поруч із малюнком — головне, щоб шматочки були різнорідними і кожен приносив із собою власний зміст.
У цифровому просторі слово стало ширшим. Тепер колажем називають і композицію з кількох фото в графічному редакторі, і картинку, зібрану на смартфоні в застосунку. Суть та сама, тільки замість клею — програма.
Назва походить від французького collage, утвореного від дієслова coller — «клеїти», «наклеювати». Тобто в самому слові вже заховано підказку про те, як ця техніка працює.
Близькі за змістом слова — монтаж, фотомонтаж, склейка, композиція з вирізок. Вони не завжди взаємозамінні, але всі описують одну ідею: ціле збирається з готових частин. Простий побутовий приклад — дошка на стіні, де шпильками приколоті фото з відпустки, квиток у кіно і вирізка з гороскопом. Це й є колаж у мініатюрі.
Як правильно писати: колаж чи коллаж
Українською слово пишеться з однією літерою «л» — колаж. Написання «коллаж» із подвоєнням — це калька з російської мови, де подвійна «л» збереглася. В українському правописі вона не потрібна.
Причина — у загальному правилі: у загальних назвах іншомовного походження приголосні зазвичай не подвоюються. За тим самим принципом пишуться «тераса», «балет», «шосе» — хоча в мовах-джерелах там були подвоєння. Винятки на кшталт «ванна» чи «тонна» лише підтверджують, що «колаж» до них не належить.
У приголосі запитання взагалі немає, бо вимова чітка: [кола́ж], наголос на другому складі. Помиляються саме на письмі, тож достатньо один раз запам’ятати короткий варіант.
Історія виникнення техніки в мистецтві
Як повноцінний художній прийом колаж народився на початку XX століття, близько 1912 року, у середовищі кубістів. Художники шукали спосіб вивести картину за межі «просто намальованого» — і почали клеїти на полотно справжні речі.
Перші експерименти проводили паралельно Пабло Пікассо та Жорж Брак. Джерела фіксують їхню спільну новаторську роботу в той самий період, тож назвати одного безперечним «винахідником» не можна — вони рухалися поруч і впливали один на одного.
Найвідоміший ранній приклад — «Натюрморт із плетеним стільцем» Пабло Пікассо (1912 рік). До олійного живопису художник приклеїв шматок клейонки з надрукованим візерунком, що імітує плетіння стільця, а замість рами обвів картину мотузкою. Реальний предмет увійшов у картину буквально.
Далі техніку підхопили інші напрями. Дадаїсти клеїли випадкові вирізки та етикетки, сміючись із «серйозного» мистецтва. Сюрреалісти збирали з фотографій сни та дивовижні історії. Футуристи і конструктивісти використовували колаж у плакатах і рекламі. За кілька десятиліть прийом із сміливого експерименту перетворився на звичний інструмент художників.
Де використовується колаж: від картин до смартфонів
За сто років колаж давно вийшов за межі наклеювання паперу на полотно. Він став універсальним методом творчості, який працює скрізь, де потрібно з’єднати різне в одне ціле:
Найближчий більшості людей варіант — фотоколаж на смартфоні. Мобільний застосунок об’єднує два-чотири знімки в одну рамку: горизонтально, сіткою чи навпаки. Результат можна одразу опублікувати, і жодного клею з ножицями не потрібно.
Спільне в усіх цих сферах одне: автор бере готові елементи, які існували окремо, і змушує їх звучати разом. Саме зіткнення різних шматочків і створює новий зміст.
Чим колаж відрізняється від аплікації
Ці дві техніки часто плутають, бо в обох щось вирізають і клеять. Різниця — у матеріалах і меті. Аплікація зазвичай складається з однорідних шматочків кольорового паперу чи тканини, з яких вирізають фігури для конкретного малюнка — квітку, будиночок, тваринку. Колаж же використовує готові різнорідні елементи з власним змістом: газетні заголовки, фотографії, квитки, дрібні предмети. Вони зіштовхуються на одній основі й народжують новий смисл або гру контрастів.
| Критерій | Аплікація | Колаж |
|---|---|---|
| Використовувані матеріали | Однорідні — папір, картон, тканина | Різнорідні — фотографії, газети, тканини, мотузки, метал, цифрові шари |
| Мета і зміст | Створення цілісного образу чи фігури | Зіткнення різних сенсів, концептуальна композиція |
| Сфера застосування | Декоративно-прикладне мистецтво, дитяча творчість | Професійне мистецтво, дизайн, реклама, музика, література |
| Збереження первинного контексту елементів | Деталь стає просто формою чи кольором | Шматочки зберігають свій первинний вигляд і текст |
Окремо варто згадати фотомонтаж — його теж змішують із колажем. Під час фотомонтажу кілька фотографій з’єднують так, щоб стики були непомітними, а результат виглядав як єдина реальна сценка: людина «опиняється» на Місяці чи поруч із динозавром. Колаж діє навпаки — він не ховає з’єднання, а показує його. Глядач має бачити, що перед ним різні світи, склеєні в одному творі.
Запам’ятати різницю просто: аплікація малює шматочками, фотомонтаж приховує стики, а колаж виставляє різнорідність напоказ і робить її головною дією.
