У слові «радість» корінь — рад-, суфікс — -ість, закінчення нульове, а основа — радість. Префікса немає; спільнокореневі слова — «радий», «радіти», «зрадіти», «радісний».
Розбір слова «радість» за будовою
Щоб розібрати слово, знайдіть його змінну частину, а потім порівняйте з іншими словами зі спільним коренем. У початковій формі «радість» закінчення не виражене окремою буквою, тому його називають нульовим. Основа — частина слова без закінчення; тут вона збігається з усім словом.
| Частина слова | Розбір | Як перевірити |
|---|---|---|
| Префікс | Немає | Перед коренем немає окремої значущої частини. |
| Корінь | рад- | Порівняйте зі словами «радий», «радіти». |
| Суфікс | -ість | За його допомогою утворено іменник. |
| Закінчення | Нульове | У початковій формі після основи немає вираженої букви закінчення. |
| Основа | радість | Слово без закінчення. |
| Частина слова | Елемент у слові | Умовне позначення |
|---|---|---|
| Основа слова | радість | ⎵ |
| Корінь | рад | ⌒ |
| Суфікс | -ість | ∧ |
| Закінчення | нульове | ☐ |
Порівняйте форми: «радість», «радості», «радістю». Слово змінюється за відмінками, але його корінь залишається тим самим. У формі «радості» закінчення — -і, а в «радістю» — -ю. У «радості» також змінюється голосний у суфіксі: замість -ість маємо -ост-. Це не зміна кореня.
Нульове закінчення — не те саме, що його відсутність. Перевірте слово за формами: у називному відмінку маємо «радість», у родовому — «радості». Зміна показує, що слово відмінюється, а закінчення в початковій формі просто не має окремого звукового вираження.
Чому корінь — «рад-», а не «раді-»
У слові «радість» легко помилково визначити корінь «раді-», бо саме таке поєднання букв бачимо на початку слова. Але корінь шукають не в одному слові: його зіставляють зі спорідненими словами й відокремлюють суфікси та закінчення.
У словах «радий» і «радіти» спільна значуща частина — рад-. У «радість» після неї стоїть суфікс -ість. Літера «і» належить суфіксу, а не кореню. Такий розбір допомагає не захоплюватися буквальним поділом слова на видимі шматочки: важливо перевіряти, чи повторюється частина зі спільним значенням в інших споріднених словах.
Суфікс -ість часто утворює іменники від прикметників: «молодий» — «молодість», «щирий» — «щирість». За таким самим принципом пов’язані «радий» і «радість». Подібний підхід до пошуку кореня та суфікса можна застосувати й у розборі слова з кількома морфемами.
Спільнокореневі слова й форми слова
Спільнокореневі слова — це різні слова зі спільним коренем і близьким значенням. Наприклад: «радий», «радіти», «зрадіти», «радісний», «радісно». У слові «зрадіти» є префікс з-, а в «радісний» — суфікс -існ-. Частини після кореня можуть відрізнятися, але це не робить слова формами одного слова.
Форми слова — це те саме слово, змінене за відмінком або числом. «Радість», «радості» й «радістю» — форми одного іменника, а не окремі спільнокореневі слова. Щоб побачити різницю, запитайте себе: чи змінилося лексичне значення і чи з’явилося нове слово? У «радіти» значення пов’язане з відчуттям радості, але це вже дієслово, а не форма іменника «радість».
| Приклад | Що це | Пояснення |
|---|---|---|
| радість — радості | Форми слова | Змінюється відмінок і закінчення. |
| радість — радіти | Спільнокореневі слова | Це різні частини мови зі спільним коренем. |
| радий — зрадіти | Спільнокореневі слова | У слові «зрадіти» є префікс з-. |
Не записуйте «радості» й «радістю» до переліку споріднених слів: це відмінкові форми. А щоб розрізнити морфемний розбір і спосіб творення слова, порівняйте ці завдання з аналізом слова за будовою та способом творення.
Відмінювання і граматичні ознаки
«Радість» — іменник жіночого роду, третьої відміни. До цієї відміни належать, зокрема, іменники жіночого роду з основою на м’який приголосний: «ніч», «тінь», «радість». У реченні слово може мати різні відмінки: «Радість охопила дітей» — називний; «Я відчув радість» — знахідний; «Вона поділилася радістю» — орудний.
У називному й знахідному відмінках форма збігається, бо «радість» — назва неістоти. У родовому, давальному й місцевому однини вживаємо форму «радості», а в орудному — «радістю». Наприклад: «Ми зраділи її радості» та «Він сповнився радістю».
Звуки, букви й наголос
У слові «радість» сім букв: р, а, д, і, с, т, ь. Звуків шість, адже м’який знак окремого звука не позначає, а вказує на м’якість попереднього приголосного. У вимові м’якими є [д’], [с’] і [т’]. Наголос падає на перший склад: ра́дість.
Перевірте розбір у контексті: «Після перемоги команда відчула радість». У цьому реченні «радість» — іменник жіночого роду в знахідному відмінку, а його форма збігається з називним. Інший приклад: «У листі вона подякувала за радість, яку принесла зустріч».
Як швидко запам’ятати розбір
- Змініть слово: «радість — радості — радістю».
- Знайдіть змінну частину: «-і» або «-ю» — закінчення відповідної форми; у початковій формі закінчення нульове.
- Порівняйте споріднені слова: «радий», «радіти», «радісний». Спільна частина — «рад-».
- Відокремте суфікс: у початковій формі це «-ість». Не зараховуйте його «і» до кореня.
Головна типова помилка — визначати корінь лише за буквами одного слова. Перевіряйте його за кількома спорідненими словами, а форми слова відрізняйте за зміною закінчення. Такий спосіб стане в пригоді й під час розбору інших іменників.
Який корінь у слові «радість»?
Корінь — рад-. Його можна визначити за спорідненими словами «радий», «радіти» та «радісний».
Який суфікс у слові «радість»?
У початковій формі суфікс — -ість. У формі «радості» відбувається чергування голосного в суфіксі: -ість / -ост-.
Яке закінчення у слові «радість»?
У початковій формі закінчення нульове. У формі «радості» закінчення -і, а в «радістю» — -ю.
«Радості» — це спільнокореневе слово чи форма слова?
«Радості» — форма слова «радість», зокрема родового, давального або місцевого відмінка однини. Це не окреме спільнокореневе слово.
Один коментар до “Будова слова радість: розбір за складом і спільнокореневі слова”